Зоряні королі - Страница 48

Гармати «Етне», керовані обчислювачами, оглушливо вистрілили. Космос навколо сліпучо-яскраво спалахнув від вибуху важких атомних снарядів. За мить удалині спалахнули і згасли дві точки.

— Двоє збиті! — крикнув Хелл. — Решта затемнилися і не посміють більше відкритися.

Зі стерео пролунав голос Гірона: «рвана» передача була зібрана записуючими апаратами і перетворена на нормальну.

— Принц Зарт, армада Ліґи заходить нам у фланг, і за годину ми будемо відрізані! Ґордон крикнув у відповідь:

— Протримаєтеся ще трохи, поки… В той же момент стереозображення Гірона замінилося блідими людьми у чорних мундирах, які цілилися з якоїсь зброї у вигляді стрижнів.

— Хмарники! «Привиди» Ліґи перехопили наш промінь і використовують нову зброю ІІІорр Кана! — скрикнув Беррел.

Зубчаста синя блискавка вирвалася зі стрижня переднього хмарника. Цей спалах енергії промчав над головою у Ґордона і пронизав металеву стіну. Нашестя стереозображень! Зображень, які можуть вбивати синьою блискавкою. Це тривало всього секунду, потім «розривне» реле спрацювало, і хмарники разом зі своєю зброєю зникли.

— То ось що вони роблять! — скрикнув Беррел. — Не дивно, що половина наших кораблів загинула, поки ми не здогадалися у чому справа!

— Включити глушники, негайно! — наказав Валь Марланн. — Вони можуть з’явитися знову.

Ґордон відчув, що волосся у нього стає дибки, коли «Етне» занурилася у зону битву. Страшний момент наближався.

Гірон зібрав флоти Імперії і королівств у коротку лінію оборони, яка впиралася лівим флангом у палаючу білу масу Денеба. Важкі колони флотів Хмари напирали на неї, намагаючись зім’яти правий фланг.

Космос був пеклом палаючих кораблів та полум’я, що скакало між зірками, коли «Етне» стала пробиватися до передової.

— Гірон, ми тут! — крикнув Ґордон. — Тепер відходьте на максимальній швидкості!

— Якщо ми зробимо це, то флоти Ліґи з’єднаються і прорвуть тонку лінію нашого фронту, як папір, — заперечив Гірон.

— Це нам і потрібно — заставити їх зібрати флоти разом, — відповів Ґордон. — Швидше!

Стереозображення Гірона знову змінилося хмарником. Блиснула синя блискавка — але відразу згасла, поглинена полем глушників. Потім знову спрацювало «розривне» реле, вимкнувши зображення.

— Одного того, як вони ріжуть наше повідомлення, було б достатньо, щоб виграти битву, — простогнав Хелл Беррел.

На екрані радара Ґордон напружено стежив за маневром, який швидко здійснювала армада Гірона. Колони відходили на захід.

— Ось і флот Ліґи! — крикнув Валь Марланн. Ґордон теж побачив його на екрані — безліч іскор, тисячі бойових кораблів Хмари менше ніж у дванадцяти парсеках звідси. Вони переслідували, але не зливалися воєдино, як він сподівався. Він знав, що час діяти. Він не повинен був дати їм підійти ближче, пам’ятаючи застереження Джал Арна.

— Зупинися тут, скеруй ніс «Етне» точно у центр фронту Ліґи, — хрипко наказав Ґордон.

Флот Гірона був тепер позаду, а «Етне» залишилася одна перед армадою Ліґи. Ґордон став біля контрольної панелі Руйнівника і включив шість рубильників, пересунувши кожен реостат на чотири поділки.

Стрілки вимірників поповзли по циферблатах. Генератори могутнього корабля заревли голосніше, коли таємничий апарат став забирати з них напругу.

Яка енергія концентрувалася у силових конусах на носі?! Що говорив йому Джал Арн? Ґордон намагався пригадати.

«…Шість вимірників напрямку повинні бути точно врівноважені, якщо ти не хочеш катастрофи…»

А вимірювачі не врівноважувалися! Він торкнувся тремтячою рукою одного реостата, потім іншого. Стрілки повзли до червоних критичних міток, одні швидше, інші повільніше. Ґордон відчув краплі поту на своєму лобі, скам’янів від нелюдського напруження, поки інші стежили за ним.

— їх флот йде швидко — у восьми парсеках від нас! — тихо застеріг Валь Марланн.

Три стрілки, потім чотири опинилися на червоному. Але решта ще не дійшли. Ґордон поспішно підстроїв їх реостати.

Тепер всі вони були на червоному, але не збігалися у точності. «Етне» здригалася від гуркоту напружених турбін.

Стрілки зійшлися! Кожна була у червоній зоні циферблата, кожна на тій самій цифрі…

— Ну!.. — крикнув Ґордон хрипко і включив головний рубильник.

Війна триває

Бліді, прозорі промені вирвалися з носа «Етне» у темний простір попереду. Ці бліді промені, здавалося, повільно повзли і згасали.

Ґордон, Валь Марланн і Хелл Беррел припали до ілюмінаторів і завмерли, дивлячись вперед. Але поки нічого не відбувалося.

Потім група іскор на екрані радара, яка позначала положення флоту Ліґи, злегка здригнулася.

— Нічого не відбулося! — простогнав Беррел. — Нічого! Напевно, ця штука…

Попереду з’явилася чорна точка. Вона росла і росла, пульсуючи і здригаючись. І скоро це була вже велика, зростаюча пляма чорноти — не тієї чорноти, у якій світло просто відсутнє, але такої живої і трепетної, якої не бачив ще ніхто з живих.

На екрані радара половину флоту Хмари поглинула чорнота! Бо на екрані теж була чорна пляма, від якої відбивалися промені радара.

— Господи милосердний! — скрикнув Валь Марланн. — Руйнівник руйнує сам простір!

Жахлива, неймовірна відповідь на загадку Руйнівника блиснула нарешті в мутному розумі Ґордона! Він ще не розумів, ніколи не зрозуміє причин цього, але результат був очевидний. Руйнівник був силою, яка знищувала не матерію, а простір!

Часово-просторовий континуум нашого Космосу був чотиривимірним — чотиривимірна куля, що плавала у позарозмірній нескінченності. Енергія жахливих променів Руйнівника руйнувала все більшу ділянку цієї кулі, видавлюючи її геть з Космосу.