Зоряні королі - Страница 17

Ґордон сіпнувся до трапу. Зелене обличчя Терн Ельдреда спотворилося, він вихопив з кишені скляну паличку. На кінці вона мала скляний півмісяць з металевими наконечниками.

— Зарте, це паралізатор! Стережіться! — закричала Ліанна.

Кінці півмісяця торкнулися підборіддя Ґордона. У мозку немов спалахнула блискавка. Він відчув, що падає, втрачаючи свідомість. І стало темно.

Морок тривав вічність, потім десь з’явилося світло. Ґордон відчув під собою тверду гладку поверхню. У вухах стояв рівний, гнітючий гул.

Ґордон із зусиллям відкрив очі. Він лежав на ліжку у крихітній каюті. На іншому лежала Ліанни, очі її були закриті. Крізь круглий ілюмінатор світили зірки. Ґордон зрозумів, що гул йде від потужних атомних турбін. «Маркаб» на граничній швидкості мчав крізь галактичну порожнечу.

Ліанна ворухнулася. Ґордон змусив себе піднятися, підійшов до неї. Розтирав руки і обличчя, поки у неї не відкрилися очі. Дівчина відразу прийшла до тями.

— Вашого батька убито! — згадала вона. — І на Трооні думають, що це зробили ви!

— Потрібно повернутися, — кивнув Ґордон. — Ми вмовимо Терн Ельдреда летіти назад.

Він ледве дістався до дверей каюти, посмикав їх. Двері не піддалися. Вони були замкнені.

Голос Ліанни змусив Ґордона обернутися. Дівчина стояла біля ілюмінатора. Її обличчя змінилося.

— Зарте, йдіть сюди.

Він підійшов. Каюта розміщувалася у носовій частині крейсера, і кривизна борту дозволяла дивитися прямо по курсу.

— Вони летять не до Фомальгауту! — вигукнула Ліанна. — Терн Елдред обдурив нас!

Ґордон дивився на зірки, нічого не розуміючи.

— Дивіться на захід від Туманності Оріона, — прошепотіла Ліанна.

Ґордон подивився туди, куди вона показувала. Далеко попереду у небесах чорніла пляма. Похмура, зловісна, здавалося, ніби вона поглинула частину простору.

— Нас везуть до Хмари! Зарте, це змова Шорр Кана!

Хмара! Таємниче царство пітьми. Ліґа Темних Світів, де визрівають мерзенні задуми про війну і поневолення народів Галактики.

Галактична змова

У Ґордона немов би відкрилися очі. Все, що сталося з того моменту, як він перетворився на Зарт Арна, робилося під диктовку тирана з Хмари. Шорр Кан вирішив втягнути його у конфлікт між галактичних державами, і не без успіху. Володарю Темних Світів служить безліч таємних агентів. Один з них, безперечно, Терн Ельдред.

— Клянуся Небом, я зрозумів! Терн Елдред — зрадник. Він допомагає Хмарі!

— Але навіщо це їм, Зарте? Навіщо звинувачувати вас у вбивстві власного батька?

— Щоб остаточно скомпрометувати мене і не дати повернутися до Троону! — скрипнув зубами Ґордон.

Ліанна зблідла, але погляд її залишався твердим. Ґордону стало за неї страшно. Це через нього їй загрожує смертельна небезпека, їй, яка так хотіла йому допомогти…

— Ліанно, я попереджав, що вам не можна летіти! Якщо з вами щось станеться…

Двері ривком зрушилися. На порозі стояв Терн Ельдред. На зелених губах грала глузлива посмішка. Охоплений люттю, Ґордон кинувся до негідника. В руках у Терн Ельдреда з’явилась скляна паличка.

— Ось мій паралізатор, — сухо сказав він. — Чи ви забули, як він Діє?

— Зрадник! — закричав Ґордон. — Ви зганьбили свій мундир! Терн Елдред незворушно кивнув.

— Так, я вже багато років довірений агент Шорр Кона. Сподіваюся отримати від нього заслужену винагороду, коли доставлю вас до Талларни.

— До Талларни? Столиці Ліґи? — запитала Ліанна. — Отже, ми справді летимо до Хмари?

— І будемо там за чотири дні. На щастя, знаючи розклад патрулів Імперії, я можу вибирати маршрут, який позбавить нас від неприємних зустрічей.

— Тож Арн Аббас убитий вами, шпигунами Ліґи! — крикнув Ґордон. — Ви знали, що це трапиться! Ось чому ви так поспішали! Зрадник холодно підтвердив:

— Звичайно. Все було розраховано до секунди. Ніхто тепер не засумнівається, що ви вбили свого батька і втекли, а ми допомогли вам. Гнів Ґордона посилився.

— Клянуся Небом, ми ще не у Хмарі! Адмірал Корбуло зуміє скласти два і два та відправить за вами погоню!

Кілька секунд Терн Елдред мовчки дивився на нього, потім розреготався.

— Прошу вибачення, принце, але я ніколи не чув нічого настільки смішного! Хіба ви не здогадалися, що саме Корбуло все і придумав?

— Ви з глузду з’їхали! Корбуло — найвірніший солдат Імперії.

— Звичайно, — погодився Терн Ельдред, — але тільки офіцер, всього лише адмірал флоту. А він честолюбний і давно вже мітить набагато вище. Останні кілька років він і ще чоловік двадцять вищих офіцерів працювали на Шорр Канна. — Очі його заблищали. — Коли Імперія капітулює, кожен з нас отримає по королівству. А Корбуло дістанеться найбільше…

Ґордон з жахом зрозумів, що це правда. Корбуло— таємний зрадник! Неймовірно, але це багато пояснювало.

Мабуть, Терн Елдред прочитав на обличчі Ґордона, що відбувається у його голові.

— Тепер ви розумієте, чому я сміявся? Та Корбуло сам і прикінчив Арн Аббаса! І тут же поклявся, що на власні очі бачив, як це зробили ви! Ліанна була вражена.

— Але чому? Навіщо вплутувати Зарта?

— Це найпростіший спосіб розколоти Імперію, — знущально посміхнувся сіріанин. — Інші причини, сподіваюся, розтлумачить Шорр Кан.

Джон Ґордон не витримав і стрибнув вперед, проігнорувавши застережливий вигук. Він спритно ухилився від паралізатора, і його кулаки обрушилися на обличчя супротивника.

Той впав, вони покотилися по підлозі. Але Ґордон не встиг вирвати зброю. Льодовий удар струсонув його — і настав морок…